Шкільні страхи

У кожного з нас шкільний період був різний, але переважно невеселий (судячи з мого оточення). Я не про дружню компанию в класі. Хоча багатьом і з цим не пощастило. Я про навчальний процес. Практично всі, кому я розповідала, що Веня йде до школи, жаліли його, бажали мені терпіння та співчували новому етапу нашого життя.

Коли я обирала школу, основним крітеріем була відсутність традиційного підходу в освіті. Мені хотілось, щоб в школі йому показали як класно навчатися, зацікавили новими знаннями, розширили горизонти та захопили експериментами. Щоб було багато групової роботи та проектної діяльності. Щоб на нього не кричали. Щоб завдання він виконував із задоволенням. Наскільки наша школа буде відповідати моїм очікуванням, ми побачемо у майбутньому.

Але! Дорогі батьки школярів. Не тільки Школа відповідальна за щасливий шкільний час, но і ми з вами!

Авжеж мені хочеться, щоб він був лідером, чтоб у нього все виходило. Щоб він злегкістю говорив : «я знаю відповідь». Але як це зробити, якщо він ще не вміє вчитися. Як йому допомогти? Тому я вирішила, що ми будемо займатися вдома та робити вправи для Матусі. Но як переконати його це робити, якщо є мультики та планшет? Почалися шантаж та крики. І тут мене осяйнуло, що саме я спотаорюю його шкільне життя! В школі із ним усі милі та лагідні, ніхто не заставляє та не сердиться. А ось дома живе злой цербер, який кричить та вимагає виконання завдань, яких навіть у школі не задавали. Мені стало його жалко, сильно. Не хочу щоб так було. Але ви думаєте вправи для Матусі закінчились? Не-а ;) просто ми почали жомовлятися, я скоротила обсяг, перестала вимагати виконувати кожен день. Щоб це стало грою, а не ровинністю. Як думаєте, вийде?